Рефлексотерапія – це метод лікування, що полягає у впливі на функції організму різних за силою, характером і тривалістю подразнення факторами.

З факторів рефлексотерапевтичного впливу для лікування використовують: механічні (класичні акупунктурні голки, точковий масаж, мікроголки), термічні (прогрівання і охолодження), вакуумні (банки, банковий масаж), електричні (вплив електропунктурним апаратом), а також лазерні випромінювння (малопотужним лазером), магнітне поле (магнітофорами, спеціальними апаратами, генеруючими постійні магнітні поля) та ін.

Залежно від виду факторів і методів впливу розрізняють голкорефлексотерапію (акупунктура, голковколювання), прогрівання або припікання біологічно-активних точок, електропунктуру, лазеропунктуру, магнітопунктуру і т.д.

Методи голковколювання і припікання, або, як їх ще називають, чжень-цзю-терапія (чжень – укол голкою, цзю – припікання), виникли в сиву давнину.

Такий  метод як рефлексотерапія, мануальна терапія, фітотерапія, гомеопатія, нутріціологія, психосоматична терапія все більшою мірою залучаються до комплексного лікування та реабілітації хворих. Доведено, що ці методи часто дають змогу зменшити дозування фармакологічних препаратів, дозволяють підвищити ефективність традиційного лікування, зменшити кількість його побічних впливів.

В основі розвитку і застосування цих "природніх” способів лікування та реабілітації є свідоме і цілеспрямоване зміцнення та оптимізація реакцій саногенезу - системи захисно-пристосувальних механізмів боротьби з хворобою, одужання і підтримки здоров?я - цієї антитези патогенезу. В поняття саногенезу включають процеси реституції, регенерації, компенсації ушкоджених структур та функцій організму, а також імунітет.
 Організм реагує на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі як цілісна система, спрямована на самозбереження та самовідтворення, завдяки діяльності трьох потужних інтегративних систем: нервової, ендокринної та імунної. Оптимальне функціонування найважливішої з них – нервової забезпечується адекватною аферентною інформацією від ентерорецепторного, проприорецепторного та екстерорецепторного апарату. Модулюючи відповідним чином потік аферентних імпульсів, ми отримуємо змогу модифікувати і роботу нейроендокринної і імунної систем, впливати на перебіг саногенетичних реакцій організму у бажаному напрямку. Звичайно, система модулювання аферентної імпульсації повинна бути максимально диференційованою і точною як по топографії рецепторних полів, що стимулюються, так і по різноманіттю і силі стимулюючих подразнень. На цій ідеї побудовано потужне і розгалужене дерево сучасної рефлексотерапії, яке містить в собі власне акупунктурну терапію, фізіотерапію з бальнеологією, що можуть виступати в ролі зональної рефлексотерапії, або фізіопунктури, мануальну та кінезитерапію.

 Крім нервово-рефлекторних механізмів, дія пунктурної рефлексотерапії опосередковується і низкою гуморальних факторів. Поштовхом для розвитку акупунктури у 70 рр ХХ ст. стало відкриття у центральній нервовій системі ендогенних опіоїдів (ендорфінів, енкефалінів, динорфінів). Виявилося, що голковколювання сприяє віділенню цих речовин в організмі і цим самим тамує біль. Ендогенні опіоїди благотворно діють і на емоції людини. Нині хірурги проводять деякі оперативні втручання під акупунктурним знеболюванням, або комбінують його із звичайним наркозом, зменшуючи у такий спосіб витрату наркотичний препаратів. Ефективна дія ПРТ при багатьох інших соматичних і вісцеральних захворюваннях зумовлюється й виділенням багатьох інших медіаторних та гормоноподібних речовин. Деякі з них стимулюють діяльність імунної системи. Цим пояснюється дієвість ПРТ при лікуванні багатьох запальних та алергічних захворювань.

В медицині існує велика кількість методів лікування, які не відносяться до фармакотерапії та хірургії і які входять складовою частиною, або примикають до фізіотерапії та інших немедикаментозних медичних систем. Це, наприклад, масаж, електростимуляція, голкотерапія, локальне знеболювання, мануальна терапія, теплові процедури і кріотерапія, вакуумтерапія, кінезитерапія тощо. Ці, ще не зовсім звичні для лікарського загалу, поняття поступово набувають популярності серед лікарів та пацієнтів. Такі методи все більшою мірою залучаються до комплексного лікування та реабілітації хворих. Доведено, що ці методи часто дають змогу зменшити дозування фармакологічних препаратів, дозволяють підвищити ефективність традиційного лікування, зменшити кількість його побічних впливів.

Загальний принцип усіх перерахованих методів лікування це рефлекторна дія, котра подразнює чутливі рецептори в певній зоні(наприклад, в зоні локалізації болю, або інших розладів), викликаючи рефлекторну відповідь організму. Тому ми можемо це назвати «рефлексотерапією». На сьогоднішній день детально вивчені механізми рефлексотерапії, починаючи від аксон-рефлексу і сегментарного рівня, і закінчуючи лімбіко-ретикулярним комплексом. З’являються нові науково обґрунтовані дані з приводу лікування важкої органічної патології, розробляються комплексні методики лікування багатьох захворювань, підвищується їх ефективність. Способи рефлексотерапії застосовуються на різних етапах лікування в якості монотерапії, а також комплексного лікування.

В основі розвитку і застосування цих «природних» способів лікування та реабілітації є свідоме і цілеспрямоване зміцнення та оптимізація реакцій саногенезу – системи захисно-пристосувальних механізмів боротьби з хворобою, одужання і підтримки здоров’я – цієї антитези патогенезу. В поняття саногенезу включають процеси реституції, регенерації, компенсації ушкоджених структур та функцій організму, а також імунітет.

Організм реагує на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищах як цілісна система, спрямована на самозбереження, самовідновлення та самовідтворення, завдяки діяльності трьох потужних інтегративних систем: нервової, ендокринної та імунної. Оптимальне функціонування найважливішої з них – нервової – забезпечується адекватною аферентною інформацією від ентерорецепторного, пропріорецепторного та екстерорецепторного апаратів. Модулюючи відповідним чином потік аферентних імпульсів, ми отримуємо змогу модифікувати і роботу нейроендокринної та імунної систем, впливати на перебіг саногенетичних реакцій організму у бажаному напрямку. Звичайно, система модулювання аферентної імпульсації повинна бути максимально диференційованою і точною як по топографії рецепторних полів, що стимулюються, так і по різноманіттю і силі стимулюючих подразнень. На цій ідеї побудоване потужне і розгалужене дерево сучасної рефлексотерапії, яке містить в собі власне пунктурну рефлексотерапію (ПРТ), фізіотерапію з бальнеологією, що можуть виступати в ролі зональної рефлексотерапії, або фізіопуктури, мануальну та кінезитерапію.

Крім нервово-рефлекторних механізмів, дія пунктурної рефлексотерапії опосередковується і низькою гуморальних факторів. Поштовхом до розвитку акупунктури у 70-х рр. ХХ ст. стало відкриття в центральній нервовій системі ендогенних опіоїдів (ендорфінів, енкефалінів, динорфінів). Виявилося, що голковколювання сприяє виділенню цих речовинв організмі і тим самим тамує біль. Ендогенні опіоїди благотворно діють і на емоції людини. Нині хірурги проводять деякі оперативні втручання під акупунктурним знеболюванням, або комбінують його із звичайним наркозом, зменшуючи в такий спосіб використання наркотичних препаратів. Ефективна дія ПРТ при багатьох інших соматичних і вісцеральних захворюваннях зумовлюється виділенням багатьох інших медіатор них та гормоноподібних речовин. Деякі з них стимулюють діяльність імунної системи. Цим пояснюється дієвість ПРТ при лікуванні багатьох запальних та алергічних захворювань.

Мануальна терапія модифікує аферентну, головним чином пропріоцептивну, імпульсацію через активне втручання на рівні сегментарних нервових зв’язків та лікування захворювань рухової системи, в тому числі зворотних порушень у суглобах.

До рефлексотерапії входять:

• Пунктурна рефлексотерапія
• Акупресура
• Термопунктура
• Вакуумне подразнення рефлексогенних зон
• Електрорефлексотерапія
• Лазеропунктура
• КВЧ-пунктура
• Мануальна терапія

Методи рефлексодіагностики включають, в основному:

• Аурикулодіагностику
• Тест Акабане
• Метод Накатані

Голковколювання або рефлексотерапія

Ця методика існує вже 5 тисяч років. Китай і Корея до цього часу сперечаються на предмет того, хто ж з них є прабатьком цього диво-методу. Але перший трактат з голковколювання з'явився в Китаї 2,5 тисячі років тому.

У нашій країні голковколювання практикують всього 50 років. Це спосіб впливу на патологічні процеси через біологічно активні точки, розташовані на шкірі.Кожна така точка відповідає певному органу, і, що найцікавіше, місце розташування цих точок залишається незмінним навіть з плином багатьох тисячоліть. Як і коли ці точки з'явилися до цих пір невідомо, так само не до кінця вивчений механізм їх функціонування. Ці точки не пов'язані з органами ні нервовими закінченнями, ні кровоносними судинами. У Китаї вважається, що ці точки пов'язані з органами енергетичними каналами. 
При впливі на них відбувається перерозподіл життєвої енергії - енергії «ці» - по потрібних каналах. Тобто, в першу чергу забезпечуються органи особливо потребують, що не справляються зі своїми основними функціями. Офіційна медицина схильна погоджуватися з такою енергетичної теорією за одним винятком, що через голку в потрібну точку надходить енергія ззовні (природна чи космічна). Спрощеним варіантом голковколювання є точковий масаж . І та, і інша процедура найчастіше використовується при неврологічних захворюваннях для поліпшення загального стану організму, а також вони є прекрасними знеболюючими засобами. 
Сама процедура нагадує масаж, але відрізняється від нього обмеженням ділянки застосування і дозованою силою впливу. Між сеансами мануальної терапії обов'язково дотримуються певні інтервали, тому що проробляються зв'язки і м'язи обов'язково повинні зафіксуватися в досягнутому положенні. Дуже часто після маніпуляцій лікаря з'являються хворобливі відчуття в тих місцях, де було щось виправлено. Це цілком нормальна реакція організму: одні групи м'язів починають активно працювати і напружуватися і болять так само, як після посилених спортивних тренувань. Зате інші, непомірно навантажені раніше, можуть дозволити собі трохи розслабитися.

Лікувальний масаж

Масажем люди користувалися ще за 25 століть до н. е.. Точно сказати, де і коли він з'явився, практично неможливо. Учені до цих пір розходяться в думці про походження самого слова: від арабського слова «massо» - «ніжно надавлювати» або ж від грецького «massa» - «стискати руками». Але всі вони вказують на один основний фактор: суть будь-якого масажу полягає у впливі руками на поверхню тіла людини .

Мануальна терапія

Мануальна терапія є основним способом лікування хребта і загального оздоровлення організму. Адже саме з хребтом пов'язані всі наші внутрішні органи. Впливаючи на нього, можна істотно поліпшити їх стан. 
Показаннями до використання даного методу є болі в хребті і суглобах рук і ніг, посттравматична реабілітація, порушення постави.
 Мануальна терапія модифікує аферентну, головним чином пропріоцептивну, імпульсацію через активне втручання на рівні сегментарних нервових зв"язків та лікуванням захворювань рухової системи, в тому числі зворотних порушень у суглобах. 

Здоров’я – це становище балансу та гармонії життєвих сил організму, а хвороба є результат розладу, або розладу життєвих функцій. Звідси виникає головний принцип китайської медицини: лікувати не окремі органи, а весь організм. Китайці гадають, що хвороба – це порушення балансу життєвих сил.

В китайській медицині поняття органу тіла має досить далекий зв’язок з анатомією. Воно позначає цілую функціональну систему організму, представлену серцем, легенями та т.д. (в сучасній літературі їх прийнято називати орбами). Деякі з органів, які розпізнає китайська медицина – наприклад, «трійний обігрівач» - взагалі не має анатомічного прототипу. В китайській медицині символічна топографія тіла людини, яка складається з «енергетичних», нерозпізнаних на матеріальному рівні органів.

Крім функціональних систем організму китайська медицина придає первісне значення суглобам, зчленуванням та особливо каналам циркуляції енергії «ці», так названим меридіанам (ізин-ман), котрі лише частково співпадають з системою кровообігу та лімфовідтоку (останні рахуються матеріальним аналогом «ці») «Великий тлумачний словник китайських ієрогліфів» пропонує близько 30 різних значень ієрогліфу «ці».

В цілому, ці – це фундаментальна субстанція, яка лежить в основі улаштування всесвіту, де все існує завдяки її змінам та руху.

Фізичні структури нервової системи розглядаються спільно з м’язами та сухожиллями, які також мають свої енергетичні канали. Взагалі тканинам та внутрішній будові тіла в китайській медицині приділяється набагато менш уваги, ніж процесам обміну речовин та взаємодії органів.

В давнині існували різні схеми розташування енергетичних каналів в тілі, з часом була вироблена їх єдина класифікація. Розрізняють 12 головних каналів та 12 відгалужених від них, 8 так званих чудесних судин, 15 коллатералей, 12 м’язосухожильних каналів та 12 шкірних зон. Система 12 головних каналів (меридіанів) відображає взаємодію 12 внутрішніх органів та створює обіг енергії та крові, які починаються з каналу легень та до нього повертається.

 Одним з головних понять акупунктури є точка акупунктури (ТА) або біологічно активна точка. Поняття «точка» – термін європейський, втім, широко вживаний і східними авторами, що пишуть на європейських мовах. Воно не ідентичне геометричному визначенню точки. Площа її на шкірній поверхні досягає від 10-х частинмм до декількох см і здатна змінюватися в окремих точках при різних фізіологічних станах. Нині відомо вже більше 1000 точок, в т.ч. класифікованих за ознакою меридіана, позамеридіанних і точок, розташованих на вушній раковині.

Саме дія на ті або інші ТА за допомогою спеціальних голок або полинних сигар дає лікувальний або профілактичний ефект.

Ще відомий китайський фахівець Чжу Лянь, чиє керівництво по РТ (1959) стало класикою і в нашій країні, відзначав, що в основі лікувальної дії АП лежить її вплив на вищий відділ центральної нервової системи, що виявляється переважно у формі збудження і гальмування. Відповідно, існують 2 основних методи АП, що, в свою чергу поділяються на варіанти.

1. Гальмівний, має на увазі поступово наростаючу інтенсивність подразнення, велику тривалість дії. Він надає заспокійливий, болезаспокійливий, десенсибілізуючий, гальмуючий вплив при підвищенні рухової, чутливої і секреторної функції. Наприклад, при гострому зубному болю введення голок в область відповідної точки щоки і руки на декілька годин припиняє болі. Введення ж голки в ТА тильній поверхні стопи з викликанням сильних відчуттів і залишення голки на 12 ч. приводить до повного припинення болю.

2. Збудливий метод, що надає стимулюючу, тонізуючу, таку, що розгальмовує і має збудливу дію при зниженні або випаданні рухової, чутливої і секреторної функції (наприклад, при колапсі, шоці, непритомності, паралічах, психічній депресії).

Принцип, який лежить в основі рефлексотерапії, полягає в тому, що введені у визначенні точки спеціальні голки активують нервові волокна в м’язах. Потім імпульс посилається в центральну нервову систему, яка в свою чергу стимулює викид біологічно активних речовин, які притуплюють больові відчуття або спричиняють інші терапевтичні ефекти.

Голкотерапія є одним з основних та найбільш давніх методів впливу на круговорот енергії в організмі. Будь яке захворювання або патологічний процес в організмі людини можна розглядати як порушення енергообміну: порушення циркуляції «ці», крові, лімфи, і т.д..

Корекція або лікування проводиться за допомогою голок, які вводяться в тіло людини (в певні точки, розташовані на меридіані, про яких говорилося вище).

Введення голки в тіло людини може або стимулювати, або подавляти дію певної функціональної системи людини. Таким чином, ми як би «підказуємо» організму, де знаходяться ті або інші «неполадки», включаючи механізми саморегуляції та відновлення.

Показання до рефлексотерапії:

·                      Захворювання серця та судин (ішемічна хвороба серця, гіпертонія, синдром вегето-судинної дистонії).

·                      Хвороби органів дихання (трахеїт, гострий та хронічний бронхіт, бронхіальна астма у дітей).

·                      Хвороби вуха, горла, носа (отит, хронічний риніт, хронічний тонзиліт, фарингіт, гайморит).

·                      Хвороби органів травлення (хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний ентерит, хронічний коліт, синдром подразненої товстої кишки, запор, функціональне захворювання органів травлення).

·                      Хвороби нервової системи (вертеброгенні ураження периферійної нервової системи: радикуліт, радикуломіємія та т.д., мігрень, невралгія трійникового нерву, стани, які виникли в наслідок гострого порушення мозкового кровообігу, енцефалопатії різного походження, депресійні стани, розлади сну, синдром хронічної втоми та т.д.).

·                      Хвороби нирок, сечовивідних шляхів та статевих органів у чоловіків.

·                      Гінекологія (нейрогенна дизфункція сечового міхура, цистит, імпотенція; розлади менструальної функції, запальні захворювання жіночих статевих органів неспецифічної етіології, відновлення організму жінки в післяпологовому періоді).

·                      Захворювання шкіри (дерматити різної етіології, псоріаз, трофічні виразки, гнійникові захворювання шкіри та т.д.).

·                      Ендокринні захворювання (ожиріння, захворювання щитовидної залози, цукровий діабет).

·                      Захворювання хребта та суглобів (остеохондроз хребта, сколіоз, артрит, кривошия та т.д.).

·                      Реабілітація хворих, які перенесли травми опорно-рухового апарату.

Протипоказання до рефлексотерапії:

n  Новоутворення (злоякісні і доброякісні),

n  Гострі інфекційні захворювання, хронічні інфекційні захворювання у стадії загострення (туберкульоз, бруцельоз),

n  Лихоманки невиясненої етіології,

n  Системні захворювання крові і кровотворних органів,

n  Захворювання серцево-судинної системи і інших внутрішніх органів в стадії декомпенсації.

Певні проблеми здоров’я, які вказані як покази до рефлексотерапії, дуже часто приводять, як наслідок, до проблем в порожнині рота. Наприклад, захворювання пародонту можуть являтися наслідком захворювання різних органів та систем, таких як: ендокринної системи, кісткової системи, органів травлення та т.д.

Тому, знаючи, що для досягнення результату всі засоби добрі, використання методик східної медицини може бути хорошим доповненням до традиційних методів лікування.